У кожної держави, кожного народу є дати і події, які складають основу, опорні точки їхньої історії, підґрунтя історичної пам’яті і національної гордості. Для нас, для прийдешніх поколінь це буде Визволення від німецько-фашистських загарбників.
Уявімо собі теплий червневий день. Яскрава, буйна зелень дерев і трав, усе потопає у квітах, у багатьох школах країни проходили випускні бали. 21 червня 1941 року…
Війна Німеччини проти Радянського Союзу розпочалася 22 червня 1941 року. Вже через рік (у липні 1942 р.) Україна була повністю окупована німецькими військами.
Сімнадцятирічні юнаки та дівчата зустрічали перший світанок свого дорослого життя. І раптом вони дізнаються страшну новину: «Війна!». Учорашні школярі і школярки пішли добровольцями на фронт. Із багатьох таких класів ніхто з війни не повернувся або повернулися лише кілька людей.
На війну йшли різні хлопці: відмінники і двієчники, «зразкові» і не дуже. Ішли поети і робітники, шахтарі і колгоспники, талановиті двадцятирічні хлопці, надія нашої країни. Багато хто з них додому вже не повернувся.
У липні 1941 р. склалося важке становище на Південно-Західному фронті, який захищав і Чернігівщину. Оборону Чернігова було доручено 5-й армії, якою командував генерал Потапов.
23 серпня фашистські бомби посипалися на Чернігів. Вже 8 вересня фашистами була захоплена Куликівка, 9-го – Чернігів, 10-го – Бахмач, 13-го – Ніжин, 17-го вересня – Новий Биків, 16-го – Прилуки, де був розташований штаб фронту. Таким чином, вся Чернігівщина опинилася в руках загарбників.
Метою завойовників було підкорення України, винищення її населення, перетворення її земель на постачальника продовольства та сировини. На території України було створено мережу таборів смерті. Десятки тисяч людей різних національностей загинули в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Рівному, Чернігові.
На загарбаних німецькими нацистами українських територіях розгорнувся Рух опору, який відіграв важливу роль у розгромі окупантів.
Стала партизанським краєм і рідна Чернігівщина. Вже восени 1941 р. на території Холмщини, Корюківки виник перший партизанський загін «Лісоград». У цей же час виник партизанський загін і в Чернігові. У листопаді 1941 р. ці два загони об’єдналися в партизанське з’єднання О.О.Федорова. Багато місць пов’язано з діями відомих партизанських з’єднань М.Попудренка, Ф.Короткова, І.Бовкуна.
Чималий внесок у справу визволення зробили підпільники Чернігівщини. Найчисленнішою була Холминська підпільна організація – 46 чоловік. Відзначилися своєю діяльністю також ніжинські підпільники, яких очолював сліпий від народження Яків Батюк.
На початку 1943 р. у війні відбувся перелом, і радянські війська вступили на територію України. Ще ніколи наша земля не була ареною таких жорстоких боїв.
21 вересня 1943 рік… Прапор визволення замайорів у Чернігові. Всю область в цілому було визволено до 1 жовтня 1943 року.
Важливе значення для звільнення наших земель мала битва за Дніпро. 6 листопада було звільнено Київ. У грудні 1943 р. почався загальний наступ радянських військ на Правобережній Україні.
А у жовтні 1944 р. всю територію України було звільнено від окупантів. Війна коштувала українському народові близько 8 мільйонів життів. Пам'ять про учасників тих кривавих подій вшановують 28 жовтня – у день визволення України.
Понад 1400 пам’ятників та обелісків, установлених у містах і селах Чернігівcької області, увічнюють мужність і героїзм воїнів, загиблих за визволення Чернігівщини в роки Великої Вітчизняної війни.
Напередодні визволення Чернігівщини учні школи провели акцію «Пам’ятник». В цей день відбувся не тільки урок «Пам’яті» та свято квітів, на якому був присутній сільський голова, також учні школи привітали всіх ветеранів, яких в нашому селі залишилось 6 чоловік. Це Холодович Ф.І., Пальчик С.М., Герасимчук М.Й., Дута К.М., Товмаш О.А. та Ковальов І.П.
По закінченню свята сільський голова разом з представниками громадськості завітали до Холодовича Ф.І. – колишнього голови ради ветеранів, і привітали його з ювілеєм – 90 річчям. Побажали щастя, здоров’я і світлого неба.
|