Святково прибраний актовий зал, на столі викладка книг Пам’яті , альбомів, фото випускника школи Єсипка Андрія, загиблого в АТО

ЗВР: 28 жовтня – ця дата викарбувана червоним кольором в історії українського народу. Саме цього осіннього дня 1944 року було остаточно визволено нашу неньку Україну від німецько-фашистської чуми.  В цьому році ця дата є особливою, знаковою. Виповнилося 70 років  від тих незабутніх подій.
22 червня 1941 року розпочалась одна з найтяжчих воєн людства – Велика Вітчизняна війна. Німецьке командування ще задовго вело підготовку до цього дня. З 21 липня по 5 грудня 1940 року було розроблено план «Барбаросса». Це кодова назва плану війни нацистської Німеччини проти СРСР. У Німеччині розгорнулася широкомасштабна підготовка до війни з Радянським Союзом. 18 грудня 1940 року Гітлер підписав директиву №21, в якій викладався стратегічний задум війни проти СРСР. Сутність якого – завдати поразки Радянському Союзові в «блискавичній війні». А в квітні 1941 року Гітлер визначив кінцеву дату нападу на СРСР – 22 червня 1941 року. Про те, що війна розпочнеться саме 22 червня неодноразово повідомляли розвідники. Останнє повідомлення надійшло від Ріхарда  Зорге, але Сталін і знову не зреагував, бо вважав, що Німеччина не порушить Договір про ненапад від 23 серпня 1939 року.
Звучить пісня «Священная война»
    Це на світанку сталося колись:
    Стривожений, із муками і жалем
    Світ стрепенувся, , кров’ю вмить заливсь,
    Неначе розпанаханий кинджалом.
    Війна назустріч молодому дню
    Із гуркотом, із брязкотом котилась,
    Лавиною металу і вогню
    На нашу землю й долю навалилась.
    Тремтять гармати. Б’є на спалах дзвін.
    Залізні круки вилітають з хмари.
    Горить Вкраїна з чотирьох сторін
    І на чужинців просить з неба кари.
    Синів, дочок благає: - Захистіть! –
    Страждає в муках Україна мила.
    І піднімається з глибин століть
    Непоборима, нездоланна сила.
    Вкраїну хоч із краю в край сходи,
    Усі роздоли, всі її простори, -
    Навряд чи знайдеться десь двір, куди
    Не внадилося б ненависне горе.
ЗВР: Ця пісня стала військово-патріотичним гімном. Вона була написана в ніч з 22 на 23 червня 1941 року. Автори пісні Василь Лебедєв-Кумач та Олександр Александров. Довгий час ця пісня була в опалі. Сталін не вірив у те, що війна буде затяжною і кровопролитною, а тому не давав їй ходу. І лише з 15 жовтня 1941 року, коли німці зайняли міста Калугу, Ржев та Калінін (нині Твер) – «Священна війна» щодня лунала по Всесоюзному радіо.
Ведучий: 22 червня 1941 року нацистська Німеччина розпочала наступ на СРСР: 190 дивізій (зокрема 19т танкових і 14 моторизованих) Німеччини та її союзників, їх підтримали 4 повітряних німецьких флоти, фінська та румунська авіації ( 5,5 млн. чол., 4300 танків, 47 тис. гармат і мінометів, 5000 літаків). Західні прикордонні військові округи було перетворено на фронти (Київський особливий – та Південно  - Західний фронт).
Ведуча: 22 червня 1941 року. Ранок… Мільйони людей прокинулись і поринули у свою буденну роботу. Ніхто навіть гадки не мав, що вже чорна фашистська хмара нависла над нашою землею. Розпочалась одна з найтяжчих воєн – Велика Вітчизняна війна.
Ведучий: Цей день змінив людські долі. Життя кожного почалося з нового, але не білого , а червоного аркуша. Червоного від пролитої крові солдат і кривавих сліз матерів.
На фоні мелодії вальсу звучить розповідь
ЗВР: 22 червня 1941 року. Саме цього дня по всіх школах Радянського Союзу проходив випускний бал. Випускники кружляли у вальсі і ніхто і гадки не мав, що на світанку розпочнеться війна. В нашій школі також проходив випускний бал. Це був перший випуск учнів середньої школи. 40 випускників з рук директора школи Супруна Василя Тимофійовича отримали атестати… А наступного дня юнаки мобілізовані на фронт.
Війна. Вона принесла найбільше нещастя і горя дітям.
На їх маленькі тендітні плечі навалився страшенний тягар війни: окупація, голод, розруха, втрата рідних і близьких людей.
Дитина:
    Ніколи не забудеться мені:
    На попелищі бродим, наче тіні,-
    Змарніла мати й дітлахи малі.
    А тут і ворон звістку здалечіні
    Приносить нам на чорному крилі.
    Ми в горі пригорнулися до мами,
    І я ще брався втішити сестер…
    Багато літ спливло за журавлями,
    Але мені ввижається й тепер:
    Отам, де тихі верби край дороги
    Стоять в зеленій весняній красі,
    Обшарпане,голодне, босоноге,
    Бреде моє дитинство по росі.

Ведуча: За розробленим ще 1940 р. стратегічним «Генеральним планом «Ост» щодо України передбачалися такі заходи:
1.Германізація й колонізація районів Сходу, зокрема українських земель.
2.Фізичне винищення слов’янського населення.
3.Масове насильницьке переселення населення Західної України (65%) до районів Сибіру.
4.Переселення німців на українські землі протягом 30 років.
Ведучий: Територія України була розділена на чотири зони: 1)Рейхскомісаріат Україна»; 2) «Дистрикт Галичина»; 3)»Трансністрія»; 4)»Прифронтова зона». Новоутворені  адміністративні одиниці очолили Генерал-губернатори. Особливу  ненависть до українців виявив рейхскомісар Еріх Кох, якого називали «Коричневим царем України».
    Мені сьогодні страшно уявити,
    Той час, коли навколо все горіло,
    Кричали діти, плакали бабусі,
    Бійці стріляли, танки гуркотіли.
    Війна це моторошно, що й казати.
    Он похоронку вже читає мати,
    Єдиного синочка хоронити,
    І як на світі після цього жити?
    А поряд молода вдова голосить
    У Бога дітям охорони просить.
    Село горить- фашисти підпалили.
    Людей повішали, пограбували, вбили.
    Із пам’яті не стерти ту годину.
    Коли есесівець вбивав малу дитину.
Ведуча: Окупанти обіцяли проведення аграрної реформи, вільний розвиток української культури, повернення солдатів додому. У деяких місцях вони роздавали колгоспну худобу, реманент. Частину поневолених українців випустили із концтаборів. Такі дії окупантів були схвально сприйняті всіма незадоволеними радянською владою. Але новий порядок не виправдав надії. Він приніс такі поневіряння, такий розмах терору, в порівнянні з якими недавнє радянське минуле здавалося майже райським.
Ведучий: На власній території українці перетворилися на людей «третього ґатунку». Їхнє життя регламентувалося наказами і правилами, порушення яких каралося концтаборами або розстрілом. Окупанти забороняли їм користуватися кафе,ресторанами, стадіонами, іншими громадськими закладами. Навіть біля деяких колодязів  і криниць вивішувалися попередження «Тільки для німців».
Реквієм
ЗВР: В Україні діяли каральні органи нацистів СС, СД, гестапо, що проводили нестримний терор мирного населення. План фізичного знищення євреїв на території усіх окупованих країн Європи був прийнятий німецьким  командуванням у січні 1942 року. Така політика нацистів щодо євреїв одержала назву «Голокост» («Катастрофа», «Злочин проти людства»). Нацисти застосовували жахливі засоби страти: отруєння в газових камерах, спалення у крематоріях, голодомор, цькування собаками. Створювалися концентраційні табори і гетто для євреїв. Масове знищення євреїв відбулося в Києві (Бабин Яр), Харкові (Дробицький Яр),а також у Львові, Бердичеві, Одесі.

В землі не скрилось тліном не взялось
Витке і ніжне золото волось,
Блищить на мокрій твані крутоярів
Розбите скло старечих окулярів,
І дотліває, кинутий набік,
Закровлений дитячий черевик.
Ведуча:До Бабиного яру постійно курсували «душогубки» - спеціальні машини, обладнані так, щоб спрацьовані бензинові випари потрапляли до будки, у якій  перебували люди. За кілька хвилин руху машини у будці залишалися бездиханні тіла… У 1943 році чотири рази на тиждень ця машина прибувала до яру. У Державному архіві міста Києва збереглося власноручне свідчення – оригінал одного з киян, який перебував у концтаборі «Сирець», що  розташовувався поруч з Бабиним Яром, інженера Попенка Григорія Олексійовича, який працював до війни в автомобільному технікумі. Його арештувало СД (гестапо), і він описав подробиці у таборі і Яру.
ЗВР: Перед визволенням Києва від окупантів 300 полонених у кайданах під конвоєм фашистів «працювали» по відкопуванню  трупів у Яру для спалення їх у печах, які також було споруджено тут з надгробків та огорож єврейського кладовища. Попіл від спалених людей відправляли залізницею як добрива для підвищення врожайності полів Фатерлянду…
Стосовно Бабиного Яру, за підрахунками, які базуються на аналізі найновіших досліджень і джерел архівів, тут загинуло близько 100 тис. чоловік, більшість із яких українці, росіяни та представники інших національностей, а також, у тому числі, близько 40 тисяч євреїв. Основна їх кількість була знищена тільки за два дні  у вересні 1941 року – 33771 чол.
Ведучий: 18 грудня 1942 року радянські війська розпочали визволення УРСР від нацистських окупантів. У наслідок Сталінградської наступальної операції частини І-ї гвардійської армії генерала Кузнєцова увійшли на територію Ворошиловоградської області і звільнили село Півнівку.
ЗВР: Відступаючи, озвірілі фашисти знищували мирне населення. Жорстока трагедія села Пісок є яскравим доказом цього. На світанку, 28 грудня 1942 року гітлерівці оточили село і розпочали розправу. Вони заганяли людей до хат, які тут же підпалювали. Понад триста жителів села загнали до церкви, а потім облили її бензином і запалили. Ці нелюди холоднокровно розстрілювали і кидали у вогонь жінок і дітей, немічних стариків. А 80-річного колгоспника М.Волошина, спочатку повісили на дереві, потім зрешетували кулями  і після цього кинули у вогонь. На подвір’ї колгоспу «Краще життя» кати клали людей рядами і розстрілювали автоматними чергами. В цей страшний день все село, яке налічувало 670 дворів було спалене. 70 родин знищено повністю, у 200 лишилось, хіба, по одному. Всього було спалено і страчено 861 чоловік .
Подібна трагедія сталася 2 січня 1943 року в нашому селі. 63 мирних жителі Нового Бикова були спалені фашистами на фермі.
Але найбільша одномоментна каральна акція гітлерівців проти мирного населення відбулась в селі Корюківка 1 – 2 березня 1943 року. Близько 7 тис. жителів було розстріляно або спалено живцем у цьому поліському селі.  Трагедія Корюківки стала лише епізодом реалізації масштабної антилюдської програми     гітлерівського рейху – плану «Ост». Складовою частиною цього плану було «звільнення життєвого простору» для німців та інших «німецьких народів» за рахунок території «нижчих рас», насамперед -  слов’ян.
У цю січневу ніч тремтіли стіни,
Як загорівся дах, палали стіни.
Яка страшна трагедія була:
Горіли мирні жителі села!
Під кулями спливало кров’ю серце
У їхніх друзів, рідних, односельців,
Як хоронили ті невинні душі там,
І поклялись помститися катам.
Загоїлись війни криваві рани,
Ті лихоліття не забудуть ветерани.
І жертвою жорстокості і зла
Стоїть могила на краю села.
На цій могилі променіють квіти,
Верба схилила до підніжжя віти,
І односельці із Любов’ю і теплом
Охороняють як святиню всім селом.
Ведуча: З 8 вересня по 28 жовтня 1944 року проходила Східно-Карпатська наступальна операція військ 1-го і 4-го Українських фронтів, в ході якої було знищено 6 дивізій ворога, захоплено в полон понад 30 тисяч солдатів і офіцерів противника і повністю звільнено територію України.
Ведучий: За відвагу і мужність виявлену  у боротьбі з фашистською агресією - 2,5 млн. українських військових було відзначено радянськими бойовими нагородами, із них 2069 отримали звання Героя Радянського Союзу, 32 українці -  двічі. А льотчик-винищувач І.Кожедуб став тричі Героєм Радянського Союзу.
Чимало українців було серед командуючих арміями і фронтами: маршали С.Тимошенко , Р.Малиновський, А.Єременко, П.Рибалко, С.Руденко, генерали В.Герасименко, П. Жмаченко, О.Лучинський , К.Москаленко, І.Кириченко та інші.
Ведуча:Майже 50 тис. українців діяли у складі загонів, частин, об’єднань радянських партизанів. З них 96, в тому числі партизанські командири – генерали С.Ковпак і О.Федоров, стали Героями Радянського Союзу. Близько 80 тис. бійців воювали в лавах Української Повстанської армії, яка дала таких талановитих командирів, як Р.Шухевич, Д.Маєвський, Р.Клячковський, В.Сидор, О.Гасин та інші.
Ведучий:За роки війни Україна втратила 8 млн. чоловік (19,1 % населення). Із цього числа -  військових-2,5 млн.,а  цивільних -5,5 млн. чоловік. В той же час головні діючі сили Другої  Світової – Німеччина і Росія – втратили, відповідно, 6,5 і 6 млн. чоловік. Втрати під час війни відобразились і на демографічній ситуації в Україні. Якщо у січні 1941 року в УСРСР проживало 41,9 млн. чоловік, то наприкінці війни  - 27,4 млн. чол. Таким чином, загальні втрати України у Другій Світовій війні становили 14,5 млн. чоловік.
Вірш «Журавлі»
Пісня «Журавлі»
Хвилина мовчання
ЗВР:За роки війни в Україні було зруйновано 714 міст і селищ міського типу, 28 тис. сіл, 16 тис. промислових підприємств, близько 28 тис. колгоспів, 18 тис. лікувальних установ, 10 млн. осіб втратили житло.
    Повернувсь лелека у село.
    А села нема, нема…Згоріло.
    Де ж йому гніздитися було?
    І у птаха серце заболіло.
    Він ступав по сивому дворі,
    Де крізь попіл – рясту білі іскри.
    І над ним ячали димарі.
    Димарі, неначе обеліски.
Пісня «Мальви»
ЗВР: Сьогодні ми повинні сказати слова щирої вдячності нашим ветеранам, яких на території нашого села проживає лише 3 чол. Це Холодович Ф.І., Герасимчук М.Й., Товмаш О.М.,  які вибороли для нас Перемогу і сьогодні є вже  живою історією, живою пам’яттю про війну. Про них ми повинні не тільки пам’ятати, але й зігрівати їх своїм теплом, добрими справами та увагою .
Пісня «Ты же выжил солдат»
ЗВР: 70 років… Для історії це лише одна мить, а для народу, який на своїх плечах виніс тягар кровопролитної війни – пам'ять про ці роки незгасне. Вона вічно житиме в зібраних спогадах ветеранів війни та остарбайтерів, в Обелісках слави та могилах Невідомому солдату, у фотографіях, що проникливо дивляться на нас в залах музеїв. Ця пам'ять є невмирущою, бо мова йде про найсокровенніше - людські життя, які безневинно загинули на фронтах, чи в тилу ворога.
Ведуча:З 21 листопада 2013 до кінця лютого 2014 року відбулись політичні та суспільні зміни в Україні, викликані відходом державного керівництва від законодавчо закріпленого курсу  на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цього курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади  в руках президента Віктора Януковича. В країні розпочалася Революція гідності. Приводом до розгортання акцій протесту стало не підписання президентом України угоди про асоціацію з ЄС. Саме це несподіване рішення вивело студентську молодь на вулиці. Після брутального побиття  бійцями загону «Беркут» мітингувальників на Майдані Незалежності , акція набула якісно іншого вигляду. Із студентських протестів проти не підписання угоди з ЄС , вона перетворилася на масову акцію супротиву владі.
    Мамо, не плач. Я повернусь весною.
    У шибку пташинкою вдарюсь твою.
    Прийду на світанні в садок із росою,
    А, може, на поріг упаду.
    Голубко, не плач.
    Так судилося, ненько,
    Вже слово, матуся, не буде моїм.
    Прийду і попрошуся в сум твій тихенько
    Розкажу як мається в домі новім.
    Мені колискову ангел співає
    І рана смертельна уже не болить.
    Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
    Душа за тобою, рідненька, щемить.
    Мамочко, вибач за чорну хустину
    За те, що віднині будеш сама.
    Тебе я люблю. І люблю Україну
    Вона, як і ти, була в мене одна.
Пісня «Ген, плине кача по Тисині»
ЗВР: Весною 2014 року російська влада розпочала окупацію Криму, пізніше -  неоголошену війну на Сході України. Тисячі патріотів  держави стають на захист своєї Батьківщини, серед них і наші односельці: О.П.Куц, М.П.Куц, С.П.Жиглій.
29 серпня під Іловайськом Донецької   області відбулись трагічні події – загинули десятки воїнів АТО. Серед загиблих – наш учень Андрій Єсипок, який входив до батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС України.
    Коли погляну я навколо,
    Я бачу села, бачу поле,
    Вітчизну бачу я свою.
    Чи то садок, чи тополина –
    Усе це рідна Україна,
    Яку я з горем впізнаю.
    І, може б, не впізнав, та люди,
    Які збігались звідусюди,
    Повідали її ім’я.
    І чорний люд, і ця руїна…
    Невже це ти, моя Вкраїно,
    Мій біль і радосте моя?
ЗВР: Будемо оптимістами. Трагічні події , що відбуваються на Сході, я думаю,  найближчим часом завершаться.  По всій країні наступить мир і спокій, лунатимуть дзвінкоголосі дитячі голоси, настане  щасливе життя.
    Хай буде мир на всій землі!
    Мир – це квіти у сонячних росах.
    Мир – це радість малих і дорослих.    
    Мир – це усмішка в очах матусі.
    Мир – це лани золотаво-русі.
    Мир – це все , що у світі найкраще,
    Не забувайте цього нізащо!